Із глибини століть

ПОНЯТТЯ ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

• Стародавні латиняни називали частку particula. В українській мові термін частка з’являється тільки з 1926-ого року. Закріпив його «Український правопис».
• Іменники й прикметники колись виділились із однієї частини мови — імен.
• Колись у мові числівники були відсутні. Для позначення кількості використовували імена-еталони. Число п’ять, наприклад, у багатьох мовах позначалося словом, яке називало руку (малося на увазі п’ять пальців). Ще й тепер чукотське мангыткен «десять» буквально означає «дві руки», а ескімоське юги пак «двадцять» — «вся людина» (дві руки і дві ноги, тобто двадцять пальців).
• Серед єднальних у давньоруській мові найуживанішим був сполучник і. Він успадкований з праслов’янської мови. Праслов’янський сполучник *і пов’язують з грецьким та готським, що походять з праіндоєвропейського вказівного займенника.
• Прислівники як окрема частина мови з’явилися ще у праіндоєвропейській мові, а в праслов’янській вони вже становили широко розгалужену лексичну групу.
• Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький. Правопис 1926 року іменник називав речівником.

Презентація "Особова справа прислівника"